Як виховати впевнену, самостійну та емоційно стійку дитину у віці від 1 до 3 років: ключові етапи розвитку, поради та реальні труднощі

У перший рік життя у дитини вельми смутні уявлення про себе і батьків. До 3-х років все це знаходить якийсь унікальний образ і дитина вже може почати сприймати себе і своїх батьків як незалежні істоти. Не у всіх дітей таке відбувається. Але тут та і завдання батьків допомогти зробити розвиток дитини максимально ефективним. Ну мова про розумних батьків, природно)

У перший рік життя дитина розрізняє своїх батьків від своїх. Реакція на чужих – тривога. Це правильно. До 1,5 років дитина практикує нове сприйняття світу і людей, з ким взаємодіє. Увагу дитини перемикається з батьків на навколишній світ.

Дитина по мимо батьків цікавиться в основному неживими предметами. Вивчаючи світ навколо, він завжди буде повертатися до свого батька. Тілесний контакт тут дуже важливий.

Головна помилка: Тривожна мати. Психічно нездорові матусі, всю свою тривогу занурюють у дитини. Такі матері можуть мати приховані розлади особистості, ознаки психологічних проблем. І вони своїх дітей, як би, тримають на короткому повідку. Постійно намагаються їх від усього оберігати. Не дають досліджувати світ. І це призводить до дуже поганих наслідків у вже зрілому віці таких дітей. Вони будуть мати також розлади особистості. Не будуть самостійними, будуть тривожними. Це залежна структура особистості. Блокування інтересу дитини до дослідження світу.

При цьому важливо не забувати про створення повністю безпечного середовища для подорожей дитини по світу навколо. Але без явних перешкод у вигляді своїх страхів і тривоги. Бути поруч можна і потрібно. Спостерігати і допомагати теж.

Наступний етап – коли дитина починає ходити. Тут вже світ сприймається по іншому, а дитина відчуває себе таким собі господарем всього, що навколо.

Розповім на власному прикладі. Люблячий батько навчає свою дитину ходити самостійно. Він досить далеко від нього так, що не може його підтримувати безпосередньо. Але при цьому може простягнути руки в його бік, може наслідувати його руху. І якщо дитина похитнеться, то батько швидко до нього нахиляється. Дитина відчуває, що крокує не один. Папа надихає його, заохочує. Дитя дивиться на обличчя папи, знаходячи в ньому підтримку. Малюк чи підозрює, що в той самий момент коли він так потребує в ній, він доводить, що може і без неї тому, що зараз він крокує один.

Правила:

1. Не заважати йому досліджувати світ, не робити за нього те, що він може і повинен навчитися робити сам оскільки його головне завдання на цій стадії розвитку – практикування, тобто набуття навичок цілеспрямованості і пізнання світу.
2. Батько продовжує залишатися емоційно доступним, оберігає його і захищає від небезпек, які він поки ще не може сам оцінити.
3. Емоційний настрой батьків – вже не стурбованість (тривога, бажання зберігати його живим), а зацікавленість – емоція віри, воодушевленности, радості, гордості.

Складності для батьків стадії від 1 року до 1,5 років: егоїзм, егоцентричність дитини. Але це дуже природно для даного етапу розвитку дитини. Панікувати не варто. Тут дитина переживає свій пік нарцисизму. Дуже важливо терпіння батьків у даний період.

Найважливіша подія в 1,5 року: те, що організує психіку – слово “НІ! “, заборони, спрямований гнів і терпимість до фрустрациям (заборони, обмеження). Тут важливі робота з примхами, з нетерпінням, організацією порядку і адекватної поведінки в різних ситуаціях.

Як сформувати у дитини навички керування своїми емоціями

1. Батько сам повинен уміти відрізняти у дитини емоції середньої інтенсивності (які дитина може терпіти) від занадто сильних емоцій (які дитина вже не може терпіти).
2. Якщо дитина відчуває дуже сильні емоції (на 8-10 балів), то його треба заспокоїти і втішити (так він придбає навички стресостійкості). Заспокоїти і втішити – це сказати теплі, добрі, підбадьорливі слова про те, що він хороший і з ним все буде добре.

Якщо дитина зіштовхується з емоціями середньої інтенсивності, то ми називаємо йому ці емоції словами. Для цього батько повинен:

• сам за допомогою замісної емпатії уявити і зрозуміти,що за емоцію переживає дитина;
• назвати дитині, озвучити цю емоцію словом: страх, злість, образа, смуток, радість, любов, інтерес і т. д.

Головне завдання батьків на стадії виховання від 1 року до 3 років – навчити дитину базовим навичкам психіки, щоб у нього не було розладу особистості, коли він виросте. Для цього треба, щоб він:

• вмів самостійно заспокоюватися і розуміти і усвідомлювати свої емоції – тоді у нього не буде обмежувальних розладів у поведінці, емоційного переїдання і залежностей (алкоголізм, наркоманії);
• вмів утішити себе (тоді не буде депресії);
• знав слово і вмів терпіти обмеження (тоді у нього не буде ожиріння і низькорівневого нарцисичного розлади особистості);
• міг довіряти світу і знав, що про нього будуть піклуватися (тоді у нього не буде недовірливості).

У період від 1 до 3 років малюк проходить важливий етап становлення своєї особистості. Це час, коли він вчиться самостійності, знайомиться з межами дозволеного та починає розуміти свої емоції. Саме зараз формується фундамент його майбутньої поведінки, стосунків із людьми та здатності до самоконтролю.

Як допомогти дитині розвинути самостійність

Один із головних викликів цього віку – баланс між турботою батьків і необхідністю дати дитині свободу досліджувати світ. Багато мам і тат бояться відпускати малюка від себе, не дозволяють йому самостійно пробувати нові речі, виправляють кожен його крок. Проте надмірний контроль може спровокувати несамостійність і страх перед змінами у майбутньому.

Щоб допомогти дитині стати впевненішою у своїх силах, батьки можуть слідувати кільком простим правилам:

1. Дозвольте дитині робити помилки. Не потрібно виправляти кожну її дію або поспішати на допомогу, якщо щось не виходить. Нехай вона спробує кілька разів – так вона навчиться вирішувати проблеми самостійно.
2. Надавайте вибір. Запропонуйте малюкові вибирати між двома варіантами: наприклад, яку сорочку одягти або яку іграшку взяти на прогулянку. Це розвиває відчуття відповідальності за свої рішення.
3. Навчайте навичкам самообслуговування. У віці 2-3 років дитина може самостійно одягатися, вмиватися, прибирати свої іграшки. Хоча це займе більше часу, ніж якби ви зробили все самі, це важливий крок у розвитку незалежності.

Як навчити дитину розпізнавати та контролювати емоції

У цей період дитина ще не вміє правильно висловлювати свої почуття. Вона може кричати, плакати або навіть проявляти агресію, якщо щось іде не за її планом. Завдання батьків – допомогти їй навчитися розпізнавати свої емоції та керувати ними:

1. Говоріть про почуття. Коли дитина засмучена чи зла, спробуйте назвати її емоцію: «Ти зараз злишся, бо хочеш взяти цю іграшку» або «Тобі сумно, бо ми йдемо додому з прогулянки». Це допоможе їй зрозуміти, що з нею відбувається.
2. Пропонуйте альтернативи. Якщо дитина проявляє агресію, запропонуйте їй інші способи вираження почуттів: замість крику – сказати словами, що вона хоче, замість ударів – стискати й розтискати кулачки, щоб випустити напругу.
3. Будьте спокійним прикладом. Діти копіюють поведінку дорослих. Якщо ви будете демонструвати, як справлятися зі своїми емоціями без криків і сварок, дитина буде переймати цю модель поведінки.

Виховання без покарань: як встановлювати межі

Багато батьків стикаються з проблемою дисципліни у віці 2-3 років. Малюки починають протестувати, перевіряти межі дозволеного, влаштовувати істерики. Покарання у вигляді криків або фізичного впливу може лише погіршити ситуацію.

Щоб встановити межі без жорстких покарань, спробуйте:

• Використовувати чіткі формулювання. Наприклад, замість «Не кричи!» краще сказати «Говори тихіше, будь ласка».
• Застосовувати правило наслідків. Якщо дитина відмовляється прибирати іграшки, поясніть, що вона не зможе гратися, поки не наведе порядок.
• Давати альтернативи. Якщо малюк не хоче йти додому, запропонуйте разом вибрати іграшку, яку він зможе взяти з собою.

Діти, які отримують достатньо підтримки, але при цьому мають свободу діяти самостійно, виростають більш впевненими у собі. Вони легше пристосовуються до змін, не бояться нових викликів і краще взаємодіють з іншими людьми.

Батькам важливо не лише контролювати дитину, а й бути її союзниками у пізнанні світу. Якщо малюк буде відчувати, що поруч є дорослі, які підтримають, допоможуть, але не обмежуватимуть, він зможе вирости гармонійною особистістю, готовою до самостійного життя.